І це справді так. Бо коли ми прийшли навчатися після школи до Софіївського професійного ліцею (такі різні, ще незнайомі один з одним), ми потрапляємо до рук майстра і класного керівника. І вже від них в першу чергу залежить, щоб з нас утворився колектив: згуртований, цілісний, веселий, дружний, «один за всіх і всі за одного».  Уявляєте, як важко всіх нас згуртувати навколо себе, так би мовити, зробити сім′ю.

Звичайно все це відбувається не без допомоги заступника з НВР Пшеничної  Ю.С. (нашого судді, розбирача), психолога Валенко Є.С. (читача наших душ). Але  найважча задача лягла на тендітні плечі нашого класного керівника – Гончарової Олени Василівни. 13 років вона вже працює на педагогічній ниві (здавалося б нещаслива цифра, та не в її випадку).

З несміливої дівчини, яка нещодавно вийшла із студентської аудиторії з довгоочікуваним дипломом і боязко зайшла вперше до класу на свій перший урок, вона перетворилася в досвідченого педагога, вихователя. На своїх уроках і в позаурочній роботі Олена Василівна використовує новітні технології, крокує в ногу з часом. З нею завжди цікаво, вона завжди нас розуміє, може вислухати і порадити. Наша Олена Василівна і як старша подруга, і як мама для нас. Вона може і насварити, і похвалити, добра і водночас строга.

Саме тому наша вчителька приймала участь в регіональному обласному конкурсі «Класний керівник Дніпропетровщини», де представляла всі свої наробки у виховній роботі, проявила задатки класного керівника. Захищала свою концепцію класного керівника, основою якої є особистісно орієнтоване навчання, в центрі якого стоїть особистість. Представила нову модель учнівського самоврядування, за якою ми зараз працюємо.

І звичайно ж у її захисті допомагали ми – її учні: Валіта Ю., Дадикіна Л., Романцов О. (учні І курсу групи ОКНКС-5-9) та Чорна В., Школяр О., Карпенко Д. (учні ІІІ курсу, в яких вона рік назад була класним керівником, групи ОКНКС-2-9). Ну як же без нас? Ми показали про неї міні-фільм, який допомогли нам підготувати Юлія Станіславівна і Раїса Олександрівна.

Конкурс був цікавий, насичений і складний. Всі переживали, та чомусь ми були впевнені, що Олена Василівна буде попереду. І ми не помилилися: вона зайняла ІІ місце. Наступним етапом буде боротьба в 3-му, обласному, турі.

Ми бажаємо нашій другій мамі зайняти призове місце. Ми в неї віримо.

 Ось такі вчителі працюють в нашому ліцеї. Люди, яким не байдужі ми, діти, які переймаються нашими болями, радіють і сміються разом з нами, готові прийти завжди на допомогу. Нам є на кого рівнятися. В кожному з нас вони бачать особистість. І за це ми їм вдячні.

Карпенко Д.,Чорна В.