Говорять, не поет обирає собі долю, а доля обирає поета. І якби Михайло
Чхан не народився на цій козацькій землі, де була Кам’янська Січ не дихав тим
степовим повітрям і тим словом, яке відгукнулося у його творах, очевидно, такою
масштабною, з українським духом і розмахом поета з нього не вийшло б.
Творчість письменників та поетів рідного краю ми повинні знати, бо це наша
культура, наша історія. Тому з творчістю одного з поетів рідного краю, М.Чхана,
першокурсників Софіївського професійного ліцею
познайомила працівник районної бібліотеки Табацька Олександра Іванівна .
Творчість його лилася «…зорею над
землею». Родом М.Чхан із с.Кам’янка Апостолівського району. Це людина
незвичайна: простий сільський хлопець і водночас інтелігент з енциклопедичними
знаннями і дивною пам’яттю. Це людина, наділена великим даром переконувати. Під
його впливом патріотами ставали люди, які його оточували (близькі йому і навіть
супротивники).
Одним з найвидатніших явищ його творчості є збірка «Грані», яка зробила
автора новою зіркою української національної літератури і водночас ускладнила
подальшу долю поета. Про вірші з цієї збірки говорили: «Всі вірші Чхана, як
правило, з подвійним дном». Та в них він прославляє свій край, з любов’ю
звертається до рідного степу звідки він родом:
Степе мій!
Хустиночками хати,
Чорноземна
віковічна міць! –
Нам тебе
судилось покохати.
Незрадливим
серцем зрозуміть…
У його творчій спадщині є ціла низка творів, присвячених темі козацтва. Та,
як писав сам автор, «… в обов’язковому порядку тоді викреслювалася яка-небудь
згадка про запорозьких козаків». Тому такі твори, як «Світло Славутича», «Чортомлицькі
легенди», «Річка Жовта» та ін. до друку вийшли вже в наші часи.
Є у М.Чхана й славнозвісна поема «Високе», присвячена полеглим визволителям
Софіївщини.
Пам’яте! А ти все
не холонеш,
І ції осінньої пори
Ти ступаєш м’яко та голоніж
І ніжніш ромашкою
гориш.
Ходиш ненатомно по
озимці -
Прямо, поворот,
петля чи й коло:
Ти шукаєш армії
Чуйкова,
Буйно заозимлені
позиції.
Поет завжди стояв на боці правди людської і добра, носіями яких для нього
завжди були «незламні» і «не зігнуті» земляки. Своїми творами поет стверджує,
що людина повинна не дрімати у цьому світі, а боротися, як робив це він. Люди
такого ґатунку повинні бути взірцем для нашої молоді, а їх здобутки треба знати
і поважати.
О.В.Гончарова
викладач СПЛ
|